Online-knigi.org
Добавить в Закладки
online-knigi.org » Книги » Разное » Маруся Богуславка - Кулиш Пантелеймон Александрович (читать книги онлайн полностью без сокращений .txt) 📗

Маруся Богуславка - Кулиш Пантелеймон Александрович (читать книги онлайн полностью без сокращений .txt) 📗

Тут можно читать бесплатно Маруся Богуславка - Кулиш Пантелеймон Александрович (читать книги онлайн полностью без сокращений .txt) 📗. Жанр: Разное. Так же Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте online-knigi.org (Online knigi) или прочесть краткое содержание, предисловие (аннотацию), описание и ознакомиться с отзывами (комментариями) о произведении.
Назад 1 ... 34 35 36 37 38 ... 42 Вперед
Перейти на страницу:
XIII
Гаман червінців… О, брех­ня мер­зен­на!
Ніхто сього на світі не ви­дав,
Щоб Ко­на­ше­вич, ся ду­ша спа­сен­на,
З ко­зацт­вом здо­бичі не про­гу­ляв.
Тепер же чернь і стар­ши­на письмен­на
Вбачає доб­ре, що про вас він дбав,
Як патріарсі у всьому піддав­ся,
Латинців і унітів не зля­кав­ся.
XIV
Стольці цер­ковні й ти­ту­ли вла­дичні
Віддав без ко­ро­ля чен­цям своїм
І бла­го­честіє на віки вічні
Від Потіїв да Рутських ох­ра­нив». -
«Байдуже нам про се. Ми г р і ш н і, -
Нам нічо­го ро­би­ти з ним, с в я т и м», -
Козацтво напідпит­ку го­моніло,
Про Ко­на­ша вже й слу­хать не хотіло.
XV
«Коли такі ви, що душі спа­сен­не
І вам, і діткам ва­шим, і жінкам
Байдужня річ у вас і прос­лав­леннє
Святої віри не потрібне вам,
І патріархо­ве бла­гос­ло­вен­не
Пригідне на щось тільки гетьма­нам:
Дак вас Пет­ро і ми всі по­ки­даєм
І до ца­ря на служ­бу від'їжджаєм.
XVI
Вже і Ко­синсько­го доб­ром мос­ковським
Цар об­си­лав, [114] а в гра­мо­тах своїх
Титулувавсь Чер­каським, За­по­розьким
І бла­годіте­лем цер­ков свя­тих.
Да по­ку­ма­лись ви з ко­зацт­вом польським
Задля Ди­митріїв тих підстав­них. [115]
Тепер звелів свя­тий нам патріарха
Шукати на Москві собі мо­нар­ха». -
XVII
«Шукайте. Ми ж бла­го­чес­ти­ву віру
Зуміємо й без вас обо­ро­нять,
І не по­пус­тим тур­ку-бе­зувіру
Монастирі ко­зацькі руй­но­вать,
А для на­уки лю­дям і приміру
У Білій Церкві хо­чем жи­да драть.
Там Ост­ро­рогів жид, ран­дар ба­га­тий,
Почав Свя­то­го Спа­са зне­ва­жа­ти.
XVIII
Повиколуповав із ло­ба очі
Для глу­му бе­зувірно­го й сміху
І до долівки гвіздєм се­ред ночі
Прибив йо­го в оранді у льоху.
Та на­го­дивсь на це підпа­ру­бо­чий
І ба­тюшці відкрив­ся на ду­ху,
Що в Спа­са сам на гру­дях ба­чив ра­ну,
Пробиті руці й нозі для до­га­ну»…
ДУМА ДРУГА
Тут зем­ля за­го­готіла,
Наче суд нас­тав ос­танній…
Чутка див­на про­летіла
По руїні пра­вос­лавній.
Не бу­ло та­ко­го ди­ва
І за пра­щурів ве­ли­ких:
Козакам Пре­чис­та Діва
Помогла на турків ди­ких,
Що не зна­ють Бо­га в Тройці
З Бо­го­матір'ю й свя­ти­ми
І в безвірно­му про­році
Чтять ол­жу сер­ця­ми зли­ми.
Золоту га­ле­ру, пов­ну
Оксамиту й зла­тог­ла­ву,
Наші при­вез­ли до­до­му
Богородиці на сла­ву.
Безліч їм Пре­чис­та зла­та
В бе­сур­мен ли­хих нак­ра­ла,
Осліпивши су­пос­та­та,
Талярів на­ла­пу­ва­ла.
«Поки сон­ця, по­ки світу,
Буде лю­дям за що пи­ти -
Не вкло­ня­ти­ме­мось жи­ду,
Дуків бу­де­мо лу­пи­ти!»
І без­ро­зум­на тем­но­та
До Дніпра про­жо­гом ри­не,
Заморочена го­ло­та
Прославляє ди­во див­не.
І ввесь Київ іздриг­нув­ся,
Всі міща­не й підзам­ча­не;
Тільки ти чо­гось на­дув­ся,
Конашевичу-гетьмане!
Спогадав єси про Бай­ду,
Незабутнього вовіки,
Про тяж­ку йо­го до­са­ду
І про жаль йо­го ве­ли­кий.
Не один він з ко­за­ка­ми
Показав тобі до­ро­гу
Придонецькими шля­ха­ми
Ід' мос­ковсько­му по­ро­гу.
Спогадав ти й про Ос­та­па, [116]
Запорозького гетьма­на,
Як йо­го скар­бо­ва ла­па
У Мос­ковську Русь пог­на­ла.
І са­мо­го На­ли­вая,
Що ца­рем зо­вуть п'яниці, [117]
Спогадав єси, як злая
Доля мча­ла ті гря­ниці,
«Там, - ре­чеш ти, - цент­ре жизні
Староруської зро­би­лось,
А в моїй дурній от­чизні
Гайдамацтво загнізди­лось.
І гнізди­ти­меться, по­ки
Пожари та шар­па­ни­на,
Голод, мір, крові по­то­ки
І пов­сюд­ная руїна
Навчать нас в Моск­ву втіка­ти
Від братів своїх ко­ха­них,
Рідним батьком ве­ли­ча­ти,
Кого дер­ли гірш по­га­них…»
І
Сидить один. Вся стар­ши­на май­ну­ла
Назустріч мо­ло­до­му Ко­чу­бею.
Його проміннєм сла­ва об­гор­ну­ла
І зо­ря­вою ри­зою своєю.
«Се цар но­вий сер­дець низько­пок­лон­них.
Тепер ніщо Пет­ро в них Са­гай­даш­ний.
Одніс чен­цям дві ти­сячі чер­во­них,
Козак, в своїй щед­роті не­обач­ний.
Левко сто ти­ся­чей чер­во­них має,
І всіх ки­ян до се­бе при­вер­тає.
вернуться

114

- Куліш має на увазі стосунки ватажка повсталих козаків К. Косинського (? - 1593) із російським царем Федором Івановичем у 1593 р.

вернуться

115

- Під іменем Дмитрія Івановича (1582-1591), сина царя Івана IV Васильовича, який загадково загинув в Угличі, діяли самозванці Лжедмитрій І (? - 1606) і Лжедмитрій II (? - 1610). Лжедмитрій І протягом 1605-1606 pp. був російським царем. Убитий під час повстання в Москві. Лжедмитрій II видавав себе за російського царя, який нібито врятувався під час повстання 1606 р. В 1608 р. окупував с. Тушино, звідки робив спроби захопити Москву. Наприкінці 1609 в. втік до Калуги, де невдовзі був убитий.

вернуться

116

- Очевидно, йдеться про київського і черкаського старосту Остапа (Євстахія) Дашкевича (? - 1535). Разом з кримськими татарами організував два походи на землі Російської держави. Історична традиція хибно вважала його першим козацьким гетьманом.

вернуться

117

- Як пише І. Франко, «при кінці XVI ст. […] в уяві польської шляхти явився претендент на українську корону в особі хороброго вояка та козацького ватажка Семена Наливайка. До його смерті […] розійшла серед польської шляхти легенда, де він за життя велів звати себе «царем Наливаєм» і що його перед смертю посаджено на розпаленого залізного коня, а на голову вложено розпалену залізну корону (по іншій версії після такої коронації спалено в мідянім биці)». Там же Франко говорить про наявність уже в Наливайка ідеї самостійної Української держави. В той же час Франко справедливо висловлює сумнів щодо справжності таких пісень про Наливайка, пов'язуючи це із явно літературним походженням ряду пісень у зібранні Срезневського. Як зазначає упорядник тому творів І. Франка М. Яценко, про С. Наливайка все ж були складені народні пісні і посилається на «Запорожскую старину» І. Срезневського.

Назад 1 ... 34 35 36 37 38 ... 42 Вперед
Перейти на страницу:

Похожие книги на "Маруся Богуславка", Кулиш Пантелеймон Александрович

Книги похожие на "Маруся Богуславка" читать онлайн бесплатно полные версии.

Кулиш Пантелеймон Александрович читать все книги автора по порядку

Кулиш Пантелеймон Александрович

Кулиш Пантелеймон Александрович - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки mir-knigi.info.

Маруся Богуславка отзывы

Отзывы читателей о книге Маруся Богуславка, автор: Кулиш Пантелеймон Александрович. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.

Уважаемые читатели и просто посетители нашей библиотеки! Просим Вас придерживаться определенных правил при комментировании литературных произведений.

  • 1. Просьба отказаться от дискриминационных высказываний. Мы защищаем право наших читателей свободно выражать свою точку зрения. Вместе с тем мы не терпим агрессии. На сайте запрещено оставлять комментарий, который содержит унизительные высказывания или призывы к насилию по отношению к отдельным лицам или группам людей на основании их расы, этнического происхождения, вероисповедания, недееспособности, пола, возраста, статуса ветерана, касты или сексуальной ориентации.
  • 2. Просьба отказаться от оскорблений, угроз и запугиваний.
  • 3. Просьба отказаться от нецензурной лексики.
  • 4. Просьба вести себя максимально корректно как по отношению к авторам, так и по отношению к другим читателям и их комментариям.

Надеемся на Ваше понимание и благоразумие. С уважением, администратор online-knigi.org

Прокомментировать
Подтвердите что вы не робот:*