Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (читать книги полностью без сокращений .txt) 📗
малювання, який познайомив його з основами рисун-
ка. У 1879 році помер батько, а через два роки — мати.
Лише завдяки допомозі родичів Миколі пощастило за-
кінчити гімназію.
У 1888 році Бурачек вступив до Київського універси-
тету, але за участь у студентських заворушеннях був
виключений з нього і висланий в Симбірську губернію.
Повернувшись із заслання у Кам'янець-Подільський, Бу-
рачек вступив до місцевої трупи російської драми і став
актором. Сімнадцять років виступав Бурачек під псевдо-
німом Соломін у комедійних ролях на сценах різних теа-
трів. У складі гастрольних труп побував у багатьох містах
Росії, України і Білорусі. Йому доводилося грати з таки-
ми визначними акторами, як Мамонт Дальський162 та
Віра Коміссаржевська163. Незважаючи на труднощі ко-
чового акторського життя, він не залишав занять живо-
писом, писав пейзажні етюди, пробував свої сили як теа-
тральний декоратор. Бурачек був талановитим майстром
міміки і йому пророкували блискучу акторську кар'єру
на сценах столичних театрів. Однак потяг до живопису
взяв гору, і він назавжди залишив театр.
Залишивши у 1905 році сцену, Бурачек деякий час
навчався в Київській рисувальній школі Миколи Му-
рашка164 і жив літературною працею. Його оповідання,
нариси і рецензії під псевдонімом Каменцев охоче дру-
кували газети і журнали. Того ж року він бере участь у
художній виставці, організованій у лютому — березні
у Львові в Салоні Латура. На ній вперше спільно пред-
329
ставили свої твори відомі художники східних і захід-
них областей України. Серед учасників виставки були
Ф.Красицький165, М.Жук166, І.Труш167, А.Манастирсь-
кий168 та інші. Ініціатор і організатор виставки І.Труш
серед кращих творів відзначив пейзажні етюди Бура-
чека, назвавши їх прегарними. Твори митця прихиль-
но зустрічали і в Києві, де він постійно проживав.
Видатний польський пейзажист Ян Станіславсь-
кий169, переглянувши етюди Бурачека, схвально від-
гукнувся про них і переконав його у необхідності одер-
жання ґрунтовної художньої освіти. Він запропонував
йому вступити до Краківської академії художеств, де
керував пейзажною майстернею. Краківська академія
виникла у 1897 році на базі школи образотворчого ми-
стецтва. Вона стала одним із центрів формування ми-
стецтва польського і українського народів, які гостро
відчували на собі національний гніт і кожен з яких бо-
ровся за створення своєї самобутньої національної
культури. Цей молодий навчальний заклад до вступу в
нього Бурачека закінчили такі визначні майстри укра-
їнського живопису, як Іван Труш (1897), Олекса Нова-
ківський170 (1900), Михайло Жук (1904).
З 1905 року Бурачек навчався у пейзажній майстер-
ні Яна Станіславського, який народився і довгі роки
жив в Україні, добре знав і палко любив українську
природу. Прихильник французьких пейзажистів бар-
бізонської школи й імпресіоністів, Станіславський ве-
лику увагу приділяв роботі на пленері. Чотири рази на
рік він зі своїми учнями на місяць виїжджав на етюди,
на основі яких вони у майстерні створювали пейзаж-
ні композиції. У 1907 році Станіславський раптово по-
330
мер і майстерню очолив вихованець А.Куїнджі171 Фер-
дінанд Рущиць, який прагнув познайомити студентів
із досягненнями визначних майстрів російського пей-
зажного живопису.
У 1910 році Бурачек закінчив Краківську академію і
поїхав до Парижа удосконалювати свою майстерність.
Спочатку він навчався у майстерні лідера фовістів
Анрі Матісса172, але невдовзі покинув її. Характерне
для фовізму спрощене декоративно-площинне зобра-
ження природи було неприйнятним для художника по-
етичної і делікатної манери, яким був Бурачек. Від Ма-
тісса він перейшов до приватної студії живопису — в
академію Рансома, де навчався під керівництвом Морі-
са Дені173, який перебував під впливом творчості Поля
Ґоґена174. Для Бурачека академія Рансома з її символі-
стичними175 тенденціями не була тим, до чого він праг-
нув. Благоговіючи перед природою, він прагнув безпо-
середності і правдивості. Тому в основному навчався у
«барбізонців» К.Коро176, Н.Діаза177, Ш.Добіньї, а також
у імпресіоністів К.Моне178, А.Сіслея179, О.Ренуара180.
Чим більше Бурачек знайомився з найновітнішими
течіями у французькому мистецтві, тим більше його
художні симпатії схилялися до класики. Його улюбле-
ним художником став Д.Веласкес181. У своїх спогадах
«Моє життя» (1937) митець писав: «Я вибрав своїми,
так би мовити, вчителями Веласкеса із старих май-
стрів, а з нових — Коро, «барбізонців». Великий вплив
на його творчість справили також імпресіоністи. Дво-
річне перебування в Парижі підняло майстерність і
збагатило палітру художника, його живопис став гнуч-
кішим і точнішим.
331
Наприкінці 1912 року Бурачек повернувся в Укра-
їну, оселився в Києві і одразу ввійшов до числа про-
відних українських пейзажистів. Однак матеріально
йому жилося дуже важко. Згадуючи ці роки, Бурачек
писав: «Місцеві художники зустріли мене тепло, але
«слава» серед художників матеріально мене не влаш-
товувала. Так звані «меценати» ставилися до мене зви-
сока, а подекуди й просто образливо. Таке було життя,
часом навіть голодне, але пензля я не міг кинути і не
міг халтурити».
Із Франції Бурачек привіз картини, пройняті соняч-
ним світлом, проміння якого надає весняного настрою
навіть зимовим і осіннім пейзажам: «Міст Сольфері-
но в Парижі», «Ставок біля Ейфелевої вежі в Парижі»,
«Дахи Парижа», «Собор Паризької богоматері», «Рю
де л'Авр». Цим картинам властива витончена мане-
ра живопису. Участь у київських виставках 1912-1914
років утвердила авторитет митця серед українських
пейзажистів. У 1914 році Бурачек докладає багато зу-
силь для створення в Києві Салону постійної вистав-
ки українських, польських, російських і західноєвро-
пейських художників.
У київський період (1912-1921) Бурачек написав бага-
то творів. Вони, як і більшість його робіт, співучі, ліричні,
м'які за живописом і настроєм, у багатьох з них відчу-
вається епічність і монументальність. Він захоплюється
темою Дніпра і міськими мотивами. Серед картин цього
періоду: «Дніпро здалеку», «Дніпро восени», «Порцеля-
нова осінь», «Березень», «Наприкінці літа. Соняшник»,
«Двір узимку», «Міський пейзаж», «Напровесні», «Не-
красовська вулиця. Київ», «Гілки в інеї».
332
У цей же період Бурачек займався театрально-де-
коративним живописом. У 1918 році він оригінально
оформив виставу за п'єсою О.Олеся182 «По дорозі в каз-
ку», а 1919 року — п'єсу «Утоплена» за мотивами поезій
Т.Шевченка. Бурачек брав участь і в монументально-де-
коративних роботах. Під його керівництвом група сту-
дентів розписала у 1920 році Будинок селянина в Києві.
Після проголошення Центральною Радою Укра-
їнської Народної Республіки (20.11.1917) Бурачек бере
активну участь у її культурній розбудові. Він один із
засновників і перших професорів Української акаде-
мії мистецтв (22.11.1917). З приходом до влади тоталі-
тарного комуністичного режиму один за одним гинули
його однодумці і колеги, які будували українську націо-
нальну
культуру:
Г.Нарбут183 (19 2 0),
М.Леонтович184
(1921),
К.Стецен-
ко185 (19 2 2). Щоб
уникнути
