Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (читать книги полностью без сокращений .txt) 📗
«Мислитель» — стала найпопулярнішим творінням
майстра. «Мислитель» у болісному напруженні нама-
гається розгадати загадки буття.
Однак людина у Родена не тільки істота, яка страж-
дає, але й героїчна постать, яка здатна до високих по-
ривань.
У 1884 році скульптор дістав замовлення від муніци-
палітету міста Кале189 на проект пам'ятника на честь
його громадян, які пожертвували собою, аби врятува-
ти все населення міста. Над пам'ятником «Громадяни
міста Кале» Роден працював протягом 1884-1888 ро-
ків. Пам'ятник було встановлено у 1895 році. Основою
для його створення стала давня французька «Хроні-
ка Фруассара», яка оповідає про захоплення англійця-
ми міста Кале у період англо-французької Столітньої
війни 1337-1453 років190. Загарбники поставили вимо-
гу, щоб шість найповажніших громадян вийшли до них
з ключами від міста і пожертвували своїм життям за-
ради порятунку інших громадян. Роден створив мо-
340
нумент у бронзі: шість людських фігур на весь зріст
ідуть один за одним назустріч смерті. Фігури об'єд-
нані спільним поривом і символізують ідею жертов-
ності в ім'я свободи. Головний зміст твору — пережи-
вання людини перед обличчям смерті, які виходять за
межі конкретного місця та часу і тому належать всьо-
му людству.
Широко відомі пам'ятники
Родена О.Бальзаку191
(1893-1897), К.Лоррену (1889), В.Гюґо (1886-1900).
Окреме місце серед них займає пам'ятник славетно-
му романісту Бальзаку, замовлений у 1893 році Коміте-
том товариства літераторів. Скульптор зобразив Баль-
зака на весь зріст у хламиді, в якій письменник мав
звичку працювати. Роден ліпив автора «Людської коме-
дії» в кількох позах. Представляючи остаточний варіант
скульптури, Роден казав: «Я хотів зобразити в цій фігу-
рі не людину, а надлюдину, якою був Бальзак. Для того,
щоб написати «Людську комедію», щоб побачити все,
що бачив Бальзак, треба бути надлюдиною, треба бути
генієм. Тому його не можна було зображати абсолют-
но реалістично, треба було зробити так, аби відчувало-
ся, що перед вами не людина, а стихія! Мені дорікали,
що я зробив Бальзака не досить схожим. Як я можу по-
годитися з цим! Мистецтво ліплення не є копіюванням
природи. Правда, це й не вигадка. Але це інтерпретація
природи, і кожен митець інтерпретує її по-своєму».
Статуя Бальзака була виставлена в Салоні 1898 року
і викликала широку й надто гостру полеміку, яка три-
вала вісім років і отримала в літературі назву «Справи
Бальзака». Вона була встановлена в Парижі на буль-
варі Распай і в сучасній французькій критиці вважа-
341
ється такою, що відкрила «шлях у двадцяте століття,
шлях, яким Роден увійшов у вічність».
Споглядаючи цей твір, не можна не згадати слова
Родена: «Я хочу виразити усю правду, а не лише ту,
що впадає в око».
Для творчості Родена характерна зосередженість на
образі людини. Його портретні твори приковують ува-
гу правдивістю образної характеристики. Роден ство-
рив портрети багатьох видатних людей різних кра-
їн і часів, передав їхню неповторну індивідуальність
(Ж.П. Лоранс192, 1881; Ж.Далу193, 18 8 3; В.Гюґо, 1883;
мадам де Вікуна, 1884; мадам Руссель, 1888; Роза Бе-
ре194, 18 9 0; Б.Шоу, 1906; В.А. Моцарт, 1910 та інші).
Широко відомі його алегоричні та символічні твори:
«Думка» (1886), «Вічний кумир» (1889), «Вічна весна»
(1894). Роден також відомий як рисувальник та офор-
тист. Його рисунки ще за життя художника приверта-
ли пильну увагу сучасників. Друг Родена Фенай у 1897
році випустив розкішним виданням його вибрані ри-
сунки й етюди до «Воріт пекла».
Всесвітня виставка 1900 року, на якій Роден в окре-
мому павільйоні показав 168 своїх скульптур, при-
вела його до вершин світової слави. Його творчість
стала яскравим втіленням гуманізму і мала величез-
ний вплив на скульпторів багатьох країн світу. Двері
його майстерні були завжди відчинені для учнів. Се-
ред них були відомі французькі скульптори А.Бурде-
ль195, Ш.Деспьо та інші, а також українські скульпто-
ри Л.Блох та М.Паращук.
Бути учнем Родена означало прилучатися до його
творчого життя, спостерігати його за роботою. Працез-
342
датність і плідність Родена справляли велике вражен-
ня на учнів і розпалювали жадобу працювати. Бачачи
незліченну кількість його робіт, учні починали розумі-
ти, що тільки люблячи своє мистецтво так, як любив
його Роден, можна досягти великого успіху.
Роден мав великий педагогічний талант і щиро праг-
нув передати свій досвід молоді. Щотижня він прово-
див бесіди зі своїми учнями, обговорюючи їхні роботи.
Ці бесіди були підпорядковані глибоко продуманій си-
стемі художніх поглядів майстра, вони послідовно роз-
вивали здібності учнів і спрямовували їх творче мис-
лення.
Головним у педагогічній системі Родена була орієн-
тація молодих скульпторів на уважне і чуйне вивчення
природи, насамперед людини, та зв'язок художнього
образу з реальною дійсністю. Його бесіди запалювали
учнів любов'ю до природи,мистецтва, праці, бажанням
до самостійних пошуків, в яких він бачив сенс усієї ро-
боти. Роден казав учням, що мистецтво — велика, на-
полеглива праця і що обдарованість без праці — без-
плідна, а таланти розвиваються внаслідок упертої
праці і терпіння. Він повторював, що «наш вчитель —
це природа, яку ми завжди маємо перед собою, а наші
порадники — це старі майстри». У творчості Роден не
визнавав поспіху і казав учням: «У мистецтві не можна
поспішати. Закон однаковий для всього світу. Хіба по-
спішає дерево, коли росте? Хіба поспішає пагорб, коли
земля на ньому поступово нашаровується? А худож-
ники поспішають, працюючи над витвором мистецтва,
коли тут, як і в усьому, потрібна поступовість, обереж-
ність і неквапливість!» Працюючи над якоюсь річчю,
343
Роден попередньо робив дуже багато етюдів. Від учнів
він вимагав того ж самого.
В останні роки життя Роден жив у мальовничій міс-
цевості на березі Сени в Медоні, поблизу Парижа. Тут
посеред чудового парку була його вілла, будинок-му-
зей і майстерня для роботи. У парку було озеро, а на
озері жили лебеді — його гордість. Роден дуже любив
квіти, їх постійно приносили йому учні, прихильни-
ки, друзі, знайомі. На стінах вілли висіли картини його
друзів-художників. Тут були твори Фальгієра196, Кар-
рьєра197, Ван Ґоґа198, його власний портрет, написаний
художником Легро199, та твори багатьох інших худож-
ників.
Роден працював шість днів на тиждень, а сьомий
день (субота) був у нього прийомним. У цей день він
приймав учнів, гостей і ділових людей. Працював ми-
тець з ранку до вечора, але години відпочинку ста-
ранно оберігав і не любив, щоб йому заважали. Снідав
майстер об 11-12-й годині дня, а обідав о 7-8-й годині
вечора. Організованість у праці і відпочинку, його аку-
ратність були прикладом абсолютного порядку.
У стосунках з людьми був надзвичайно люб'язний і
м'який, дуже цікавився тим, що про нього писалося чи
говорилося. А писали про нього дуже багато. Ставлен-
ня до критики він висловив у своєму «Заповіті»: «При-
ймайте справедливу критику, ви легко її розпізнаєте.
Справедлива та критика, яка підтверджує ваші сумні-
ви. Але не піддавайтеся критиці, яку заперечує ваша
свідомість! Не бійтеся несправедливої критики».
Роден чудово знав літературу і слідкував за її нови-
ми течіями. Часто цитував грецьких трагіків, захоплю-
