Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (читать книги полностью без сокращений .txt) 📗

ареш-

ту, Бурачек у

1921 році виїж-

джає з Києва і до

1925 року живе в

селах

Кашперів-

ці, Дзюнкові, По- Фундатори Української академії

гребищі. Він пра- мистецт-

цює

режисером ва. Стоять (зліва направо): Георгій

Нар-

і актором в ама- бут, Василь Кричевський, Михайло

торських театрах, Бойчук.

вчителем малю-

Сидять: Абрам Маневич, Олександр

Му-

рашко, Федір Кричевський, Михайло

Гру-

шевський, Іван Стешенко, Микола

333

Бурачек.

1917рік.

вання в школах. Життя його в цей період було важ-

ким, але плідним. Тут він створив картини «Вечір на

ставку. Погребище», «Старовинна церква в Дзюнкові»,

«Місячний вечір. Дзюнків» та інші.

У 1925 році Бурачек був призначений директо-

ром

Харківського художнього технікуму, де керував

майстернею театрально-декоративного живопису та

вів заняття із станкового живопису. Молодь глибо-

ко шанувала свого вчителя за простодушність, делі-

катність у спілкуванні, глибоку ерудицію і найвищий

професіоналізм. Він навчав своїх вихованців любити

природу, старанно працювати на натурі і правдиво її

відображати. Переконував їх, що тільки безперерв-

на праця і правдивість можуть принести справжній

успіх у мистецтві. Про свою працю писав: «Моя май-

стерня — переважно поле, ліс, річка, берег моря тощо.

Малюю і в спеку, і в дощ, в осінню негоду і по пояс у

снігу».

У 1932 році технікум став інститутом, Бурачек від-

мовився від посади директора і до самої війни з фа-

шистською Німеччиною працював там професором.

З 1926 року художник писав етюди майже в усіх об-

ластях України, брав активну участь у громадському і

культурному житті, досліджував творчість українсь-

ких художників М.Самокиша, О.Мурашка, Т.Шев-

ченка. Завдяки блискучим літературним здібно-

стям написав цікаві монографії про життя і творчість

М.Самокиша (1930) і О.Мурашка (неопублікована).

Наслідком багаторічних досліджень стала ґрунтов-

на праця «Великий народний художник» (1939) про

творчість Т.Шевченка. Чималий внесок Бурачек зро-

334

бив у розробку експозицій музеїв Т.Шевченка в Хар-

кові і М.Коцюбинського186 у Вінниці (1927) та Черніго-

ві (1934).

У 30-х роках він оформив ряд театральних вистав:

«Сорочинський ярмарок», «Маруся Чурай», «Дай сер-

цю волю — заведе в неволю», «Наталка Полтавка»,

«Наймичка». На виставці творів харківських худож-

ників 1934 року експонувалося близько 120 робіт Бу-

рачека, у 1936 році відбулася його персональна ви-

ставка. Ці виставки утвердили Бурачека як одного з

найбільших українських художників, живописця єв-

ропейського рівня.

Працюючи над картиною «Реве та стогне Дніпр ши-

рокий», яку він закінчив у 1941 році, Бурачек почав

втрачати зір і невдовзі зовсім перестав бачити. Відо-

Художник М. Бурачек. Реве та стогне Дніпр широкий.

1941 рік.

335

мий окуліст В.Філатов187 повернув зір художнику, та-

лант якого високо цінував.

У 1941 році в Харкові відбулася персональна ви-

ставка митця, яка стала підсумком його творчого шля-

ху. Після Харкова вона повинна була експонуватися

в ряді великих міст України. На шляху з Полтави до

Львова її застала війна, яка почалася 22 червня 1941

року нападом фашистської Німеччини на Радянський

Союз. Вагон, в якому знаходилася більшість картин,

потрапив під обстріл. Багато творів загинуло. Тільки

незначна частина їх після війни була розшукана дру-

зями, учнями і родичами Бурачека.

В останні роки життя митець тяжко хворів. Він по-

мер 12 серпня 1942 року в окупованому німцями Хар-

кові.

Твори видатного українського художника із само-

бутньою творчою манерою і бездоганним художнім

смаком зберігаються в багатьох музеях України, Поль-

щі, Німеччини, Росії. Велика кількість картин Бураче-

ка знаходиться у приватних зібраннях.

336

ОҐЮСТ РОДЕН

(1840 — 1917)

французький скульптор, педагог

337

Мистецтво — це найвища місія

людини, робота думки, що шукає

розуміння світу і робить цей світ

зрозумілим.

Оґюст Роден

Великий

французь-

кий скульптор Оґюст Ро-

ден втілив у своїй творчо-

сті правдиве відображення

різноманітних

людських

почуттів — від ніжних лі-

ричних переживань до гли-

бокого драматизму і висо-

кого героїчного піднесення.

Рене Франсуа Оґюст Ро-

ден народився 12 листопа-

да 1840 року в Парижі в ро-

дині дрібного чиновника.

Чотирнадцятилітнім

під-

літком вступив до паризь-

кої Школи малювання та математики, де вчився у

Ж.Б.Карпо188 і мріяв стати живописцем. У цей час він

вивчав у Луврі живопис Тіціана (близько 1477-1576) і

Рембрандта (1606-1669), копіював картини художників

18-го століття. Пізніше захопився творчістю Мікелан-

338

джело Буонарроті (1475 — 1564) і Донателло (близько

1386-1466), а також готичною скульптурою.

У 1864-1871 роках працював у майстерні скульпто-

ра-декоратора

Каррьєра-Беллеза. Вже тоді виявила-

ся самобутність його обдарованості, правдива манера,

на противагу салонній красивості. В основі мистецтва

Родена лежало постійне навчання у природи, і в цьому

була правда його мистецтва.

Правдивість творів митця полягає в тому, що він ду-

ховний зміст людини умів передавати як виразом об-

личчя, так і рухом тіла. Його твори — це поеми про

життя людини. Динамічна та живописна гра світла та

тіні завдяки сполученню виступів і западин на поверх-

ні матеріалу вдихає життя в його статуї. Скульптурам

Родена властиві величність та глибина ідейних заду-

мів, пристрасний драматизм художніх образів, доско-

налість пластичних засобів. У скульптурі Роден зро-

бив те ж саме, що й імпресіоністи в живопису. Реалізм

скульптора поєднує правдивість у передачі натури і

символічне узагальнення.

Слава прийшла до Родена після створення статуй

«Бронзовий вік» та «Крокуюча людина» (обидві 1877).

Наступним великим твором був «Іоанн Хреститель»

(1879), де втілена ідея руху.

У 1880 році Роден розпочав роботу над багатофігур-

ною композицією «Ворота пекла», яка символічно від-

творює людські пристрасті. Композиція призначалася

для оформлення вхідних дверей Музею декоратив-

них мистецтв у Парижі. Її образи були навіяні «Боже-

ственною

комедією» найулюбленішого поета Родена

Данте Аліґ'єрі (1265-1321). Робота над композицією

339

тривала до самої смерті скульптора. Працюючи над

«Воротами пекла», Роден виконав багато станкових

скульптур, в яких використав фігури і образи цієї го-

рельєфної композиції, і вони стали самостійними тво-

рами («Три тіні», 1880; «Єва», 1881; «Поцілунок», 1886;

«Мислитель», 1888).

Родена цікавив людський аспект «Божественної ко-

медії» Данте. Персонажі «Воріт пекла» втілюють не

потойбічні муки, а прижиттєві страждання людства.

Скульптор пластичними засобами виразив відчай та

біль, трагедію старості, пригніченість людини силами,

які стоять над нею. Центральна фігура композиції —