Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (читать книги полностью без сокращений .txt) 📗
344
вався творами В.Гюґо, О.Бальзака, Данте, який навіяв
йому цілий ряд тем.
Поряд з літературою Роден любив музику і особли-
во старих класиків: Бетховена, Баха, Гайдна. Не менш
любив і танець, перевагу віддавав вільному пластично-
му танцю. Тому він захоплювався творчістю Айседори
Дункан200, знайшовши в її особі однодумницю. Захо-
плюючись сучасною хореографією і продовжуючи по-
шуки в зображенні руху в скульптурі, створив етюд
«Па-де-де» (1908), присвячений Айседорі Дункан.
У другій половині свого життя Роден став завзятим
колекціонером, головним чином античної і середньо-
вічної скульптури. Музейна колекція була його горді-
стю, і він, демонструючи якусь річ, любовно повертав
її на всі боки. Тепер ця колекція та інші художні тво-
ри, зібрані митцем, знаходяться в Музеї Родена в Па-
рижі (готель Бірон).
Бельґійський письменник Жорж Роденбах
(1855-
1898), шанувальник таланту Родена, сказав про нього
такі слова: «Роден не тільки найбільший витвір приро-
ди, він сам є силою природи. Він творить, як природа,
користуючись її засобами. Він різноманітний, як при-
рода. У його творіннях є все — від тонкої, як стеблина,
німфи до Бальзака, могутнього й неспокійного, як море.
Він плідний, як природа. Він могутній і в той же час
ніжний, як вона. Він добрий і разом з тим буває суво-
рий й жорстокий, як вона. Нарешті, як природа, він на-
лежить і буде належати всім країнам, епохам, часам».
Роден помер 17 листопада 1917 року в Медоні, побли-
зу Парижа. Похований у своєму парку. На могилі ху-
дожника встановлено його скульптуру «Мислитель».
345
ЛЕОНОРА БЛОХ
(1881 — 1943)
український скульптор, педагог
Мені пощастило бути ученицею ве-
ликого французького скульптора —
Родена. Шість років я працювала під
безпосереднім його керівництвом.
Леонора Блох
Однією з учениць великого
Родена була дівчина з України
— Леонора Блох, яка шість
років навчалася у нього
мистецтву скульптури.
Леонора Абрамівна Блох
народилася 24 квітня 1881 року
в місті Кременчуці в родині
лікаря. Ще гімназисткою багато
малювала і готувалася стати
скульптором.
Але коли
сімнадцятирічна
Леонора
приїхала до Петербурґа, то
виявилося, що її підготовка до
вступу в Академію художеств була недостатньою, і вона
поступила в Школу товариства заохочення мистецтв. Першим її
вчителем був Р.Бах, академічний метод навчання якого не
задовольняв потреб дівчини. Її приваблювало реалістичне
мистецтво.
Часті відвідування Ермітажу і Російського музею
розвивали її художній смак, а розповіді молодих ху-
дожників про творче життя Парижа, який був цен-
тром художньої культури Європи, наштовхнули її
на думку їхати вчитися до Франції. Восени 1899 року
вона приїхала в Париж, не маючи ніякого уявлення, до
346
кого йти в науку. Щоб вибрати собі вчителя серед па-
ризьких скульпторів, вона пішла до Люксембурзького музею, де
з 1886 року експонувалися твори новітнього
мистецтва. У музеї їй сподобалися роботи Оґюста Ро-
дена «Мадам де Вікуна», «Людина бронзового віку» та
інші.
Довідавшись адресу майстерні Родена, вона пішла
до нього, щоб показати свій доробок. У майстерні її зу-
стрів міцний, кремезний, невеликий на зріст чоловік з
довгою сивою бородою. Це був Роден. У своїх спогадах
Леонора писала: «Його могутня, велика голова, що си-
діла на велетенських плечах, освітлювалася тонким,
наскрізь пронизуючим поглядом сірих очей. Сила по-
гляду була така, що я подумала: від цієї людини нічого
не можна приховати. Вона все бачить, все розуміє без
слів. При ближчому знайомстві з Роденом до цього до-
далося незбагненне відчуття геніальності, яку він ви-
промінював».
Роден запитав Леонору про мету її приходу, а коли
довідався, що вона хоче у нього навчатися, то добро-
душно посміхнувся. Потім вона дізналася, що до ньо-
го ніхто не зважувався приходити без рекомендації.
Роден спитав, що вона вміє робити. Оглянувши її не-
великий доробок, який йому сподобався, він погодив-
ся взяти її ученицею з поурочною оплатою в сто фран-
ків. Побачивши, що це для неї дуже багато, він сказав:
«Ну, здається, це для вас трохи дорого. У такому разі
можете зовсім не платити мені. Я беру або дорого, або
нічого».
Щоб навчатися у Родена, треба було, як він казав,
мати такі якості: любов до праці, слухняність і тер-
піння. Він говорив, що це, особливо терпіння, народ-
жує талант. Ставши ученицею Родена, Леонора щосуботи
приносила йому свої роботи, вислуховувала його
347
настанови, була свідком його бесід з іншими учнями і
численними відвідувачами майстерні.
Роден прищеплював учням любов до природи —
єдиного джерела справжньої художньої творчості — і
вимагав від них уважного і терплячого її вивчення. Він
вважав необхідним постійне тренування скульптора в
умінні підмічати цікаві рухи і передавати їх з великою
пластичною виразністю. Роден любив своє мистецтво і
прагнув правдиво зображати будь-яке явище життя.
Він казав: «Митець повинен любити своє ремесло і на-
городою за цю працю буде радість від того, що він ство-
рив щось прекрасне. Коли у всіх людей будуть душі
митців, тобто праця стане радістю, світ стане щасли-
вим». Роден був вимогливим до себе і домагався цьо-
го від своїх учнів. Він застерігав молодь від поверхової
скоростиглості робіт, створених заради грошей або ж
легкого успіху.
Під керівництвом Родена Блох пройшла шлях уч-
нівства, оволоділа мистецтвом і на п'ятому році на-
вчання за його порадою почала виставляти свої твори
в художньому Салоні, який тоді очолював сам Роден.
Відтоді художниця брала участь у різних паризьких
виставках, аж до свого від'їзду з Парижа. У портрет-
них роботах паризького періоду її творчості відчува-
ється увага до внутрішнього світу людей і ясне розумін-
ня конструкції пластичних форм. Для всіх скульптур
Блох цього часу характерним було уважне, любов-
не ставлення до натури і велика культура пластичної
мови, прищеплені Роденом. Композиції її фігур були
прості, правдиві і різноманітні. Її роботи доброзичливо зустріла
паризька
критика,
особливо
відзначивши
скульптури дитячих голівок.
Деякий час Блох була секретарем Родена, що да-
вало їй можливість часто спілкуватися з великим ху-
348
дожником. Вона записувала для себе його яскраві і сві-
жі думки. Ці записи згодом лягли в основу книги «Як
учив Роден», видану вже після її смерті у 1967 році.
У Парижі Блох пробула до 1912 року. Школа, прой-
дена у Родена, стала для неї міцною основою осмисле-
ної і тісно пов'язаної з життям творчості. Уроки Роде-
на служили для неї опорою впродовж усього творчого
життя. Повернувшись з Парижа до Петербурґа вона
виставляла свої роботи на петербурзьких виставках
(«Дівчина, що заплітає косу», «Дівчина-підліток», «Го-
лова стомленої людини», «Портрет А.Ліссорга», «Апа-
ші» та інші).
Повністю талант Блох розкрився і зміцнів після
1917 року, коли вона повернулася в Україну, де гума-
ністичні тенденції, закладені у її творчість Роденом,
набули подальшого свого розвитку. З цього часу аж
