Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (читать книги полностью без сокращений .txt) 📗
ну. Місцеві селяни переро-
били прізвище Кхварідзе
на свій лад і стали назива-
ти його Кавалерідзе. У його
сина Петра Васильовича
Кавалерідзе
і
Калини
Луків-
ни Кухаренко народився син Іван, який став видатним
митцем.
Коли Іван закінчив три класи земської школи, його у
1899 році забрав до Києва дядько, художник і археолог
Сергій Аркадійович Мазаракі. У родині дядька пану-
вала атмосфера захоплення мистецтвом, що сприяло
розвитку схильності юнака до малювання і ліплення.
У Києві він понад шість років навчався у приватній
гімназії Валькера, яку змушений був залишити через
переслідування поліцією за протиурядову пропаган-
370
ду й участь у студентських заворушеннях 1905 року.
Кавалерідзе знову починає вчитися лише у 1906 році,
вступивши до Київського художнього училища. Два
роки він навчався у класі малювання, а потім перей-
шов до класу ліплення, яким керував відомий укра-
їнський скульптор Ф.Балавенський214. Щоб оплачува-
ти навчання в училищі і не жити за рахунок дядька,
Кавалерідзе вечорами працював у Київському
опер-
ному театрі статистом. Там він познайомився з ба-
гатьма артистами і з уславленим співаком Ф.Шаляпі-
ним215, зустрічі і бесіди з яким згодом увійшли до його
спогадів.
Навчаючись в училищі, Кавалерідзе створює свої
перші роботи. Це невеликі композиції і статуетки
«Творчість», «Туга», «Слов'янка», «Скіф на коні», «Ко-
зак на коні», «Скіф-стрілець» та інші, а також пор-
трети артистів М.Валіцької, С.Брикіна, Ф.Шаляпіна,
М.Гущиної, П.Андрєєва, Г.Боссе.
Восени 1909 року Кавалерідзе вступає до Петер-
бурзької академії художеств, а на початку 1910 року
за порадою скульптора І.Гінцбурга (1859-1939) їде до
Парижа. У Парижі він навчається у відомого скуль-
птора Н.Аронсона (1872-1943), відвідує музеї, часто
буває в майстерні славетного скульптора Оґюста Ро-
дена. Роден охоче зустрічався з Кавалерідзе, цікавив-
ся його навчанням, планами на майбутнє, давав поради.
На одній із ранніх скульптурних композицій молодо-
го митця Роден написав: «Це сильно, видно талант. Та
слід працювати, працювати й працювати». Навчання в
Аронсона і Родена сприяло формуванню Кавалерідзе
як художника.
371
У 1910 році Війсь-
ково-історичне
то-
вариство
оголоси-
ло конкурс на проект
пам'ятника
княгині
Київської Русі Оль-
зі у Києві. Кавалерід-
зе взяв участь у кон-
курсі, одержав за свій
проект першу премію
і разом зі своїм това-
ришем по художньо-
му училищу скуль-
Скульптор
І.
Кавалерідзе. птором П.Сніткіним та
Пам'ятник
княгині Київської Русі Ользі у архітектором В.Рико-
Києві.
372
вим під художнім керівництвом Ф.Балавенського роз-
почав роботу над пам'ятником. У 1911 році він закін-
чив навчання в Парижі, приїхав до Києва, завершив
роботу над пам'ятником і у серпні того ж року встано-
вив його на Михайлівській площі Києва неподалік від
українських національних святинь — Софійського со-
бору та Михайлівського Золотоверхого монастиря.
Пам'ятник являв собою групову композицію зав-
вишки дев'ять метрів. У центрі на найвищому поста-
менті стояла постать княгині Ольги, ліворуч від неї
було встановлено дві фігури перших слов'янських
просвітителів Кирила і Мефодія, праворуч — постать
проповідника християнства апостола Андрія Перво-
званного, який за народною легендою освятив у 1-му
столітті київські гори і пророкував виникнення Києва.
Статую княгині Ольги та групу «Кирило і Мефодій»
373
ліпив Кавалерідзе, фігуру Андрія Первозванного ви-
конав Сніткін. Пам'ятник був з білого портландського
цементу, мармурового дрібка та річкового піску. Піс-
ля відкриття пам'ятника ім'я митця стало широко ві-
домим.
Однак довго стояти цьому чудовому монументу не
судилося. У 1923 році за наказом комуністичної влади
він був зруйнований. Його відновили аж у травні 1996
року. Постаті монументальної композиції цього разу
виконали із білого каррарського мармуру, який при-
везли з Італії, і встановили на постамент із сірого гра-
ніту. Сподіваємось, що творіння розуму та рук Івана
Кавалерідзе, яке символізує гармонію княжої влади,
слова Божого й слова науки, буде стояти завжди.
Після роботи над пам'ятником княгині Ользі Кава-
лерідзе захопився кінематографом. У 1911-1915 роках
він працює художником-декоратором на московсь-
кій кінофабриці, де спільно з режисерами Я.Протаза-
новим та В.Гардіним бере участь у створенні фільмів
«Російської золотої серії»: «Відхід великого старця»,
«Ноктюрн Шопена», «Крейцерова соната», «Анна Ка-
реніна», «Сильна, мов смерть», «Війна і мир» та інших.
Для цих фільмів він виконував інтер'єри, скульптур-
ні портрети, декоративні композиції, експерементував
із світлом.
Водночас митець працював над скульптурою малих
форм і виконав серію портретів видатних діячів куль-
тури: статуетки «Борис Годунов з привидом», «Хо-
кеїст», «Ярослав Мудрий з папірусом», «Святослав
у бою» та інші; портрети Я.Протазанова, Ф.Волкова,
О.Пушкіна, М.Гоголя, М.Мусоргського. Його статует-
374
ки мали великий успіх, їх відливали із срібла на юве-
лірній фабриці в багатьох примірниках. У 1912 році
митець бере участь у конкурсі на проект пам'ятника
Т.Шевченку в Києві і одержує заохочувальну премію.
У 1915-1917 роках Кавалерідзе служив в армії, а з
1918 по 1928 рік жив у Ромнах, де працював у відділі
народної освіти, викладачем малювання в школах, ре-
жисером у міському театрі. Тоді ж він створює пам'ят-
ники Т.Шевченку і Героям революції в Ромнах, Г.Сково-
роді в Лохвиці, Артему в Бахмуті (тепер Артемівську)
і Святогорську (тепер Слов'яногорську), Т.Шевченку в
Полтаві і Сумах. Для цього періоду творчості Кавале-
рідзе характерні твори монументальної скульптури,
375
Українсько-французькі зв'язки _______________________________________________________________________________
в особах, подіях та легендах
зокрема
пам'ятники
Т.Шевченку в Ром-
нах (1918), Г.Сково-
роді в Лохвиці (1922) і
Артему в Святогорсь-
ку (1927). Ці пам'ят-
ники виконані з бето-
ну і залізобетону. Про
пам'ятник
Т.Шевчен-
ку Кавалерідзе писав:
«Я прагнув передати
незбориму внутрішню
силу поета, його не-
розривний зв'язок з
рідною землею». І ми-
тець зумів це переда-
376
Скульптор І. Кавалерідзе. Пам'ятник ти. Статую Гглігоглл
Григорію Сковороді у Києві. 1977рік. Сковороди скульптор
377
поставив на низькому постаменті, що символізує близь-
кість філософа до землі і народу. Сковорода зображе-
ний босоніж, з торбою із книгами та свиткою, переки-
нутою через плече, з ціпком в руці — так, як він ходив
по Україні. Пам'ятник Артему у Святогорську вражає
своєю надзвичайною монументальністю: його висота
28 метрів. Постаментом йому служать високі крейдяні
гори над Сіверським Донцем, постать Артема видно за
