Історія України-Руси. Том 7 - Грушевський Михайло Сергійович (читать книги TXT) 📗
„Так вибирають вони вожда — буває се часто в пустім степу. Називають його на своїй мові гетьманом, слухають ся його, власть його необмежена; він може стинати й на палю сажати непослушних. Поступає суворо, але не рішає нїчого без воєнної ради, званої у них ruds (рада). Але й гетьмана може спіткати біда. Він мусить бути незвичайно обережним на війнї, щоб не стало ся якогось нещастя, і в усякій оказії і трудних обставинах мас показати себе проворним і пильним, бо як покажеть ся в чимсь плохим, вбивають його як зрадника, і зараз вибирають на його місце иньшого, тим же способом як я описав. Отже проводити і командувати у них — уряд тяжкий і при неудачі кінчить ся гірко. За сїмнадцять лїт, що я прослужив в тих сторонах, всї хто був на сїм урядї, скінчили нещасливо” 37).
Такі сї оповідання про козацьке житє кінця XVI і перших десятилїть XVII в. З уст чужих і навіть ворожих одною спільною нотою, як ми бачили, проходить здивованнє і поважаннє до воєнних лицарських прикмет сього воєнного українства.
Перейнятий високим поважаннєм до воєнних чеснот козаків, Старовольський саме імя їх толкує (не поясняючи близше сеї етимольоґії) як „людей, що легковажать собі все, й саму смерть”. Иньші письменники також не знаходять звичайно відповідних похвал для їх відваги й витрівалости. Папроцкий в уста Зборовского вкладає такі слова, коли козаки хотїли тїкати, несподївано наскочивши на турецьку ґалєру „не годиться того чинити вам, людям, про яких всї народи знають, що в мужности вам на цїлім світї нема рівних”. Лясота, поясняючи, чому він за всяку цїну хотїв прийти до порозуміння з козаками, толкує се тим, що вважав для цїсаря дуже важною поміч „таких смілих і відважних людей, від молодости призвичаєних до війни і особливо вправних в війнї з Турками й Татарами, з якими мають дїло сливе що дня” 38). Жолкєвский, а з його слів і правительство, святкуючи свою побіду над козацьким своєвільством, признавало козаків військом „відважним, в ремеслї рицарськїм добре вицвіченим'' 39). Турецький хронїст Наїма, описуючи морські походи козаків та величаючи побіду над ними, каже: „можна смїло сказати, шо не можна на всїй землї знайти людей сміливійших, що меньше б дбали про житє, меньше б бояли ся смерти. Як оповідають люде що знають морське дїло, ся голота своєю зручністю і відвагою в таких морських битвах страшнїйша від усякого иньшого народу” 40). Французький посол в Царгородї, доносячи про туж морську битву козаків з Турками (1625), не знаходить слів похвали козацькій відвазї, і просить своє правительство поміркувати, що роздавши на козаків 50 тис. екю на рік, можна звязати турецьку морську силу, змусивши її стерігти Босфору 41).
Разом з сим високе поважаннє і здивованнє будив сей строгий стиль козацького життя, спартанська простота в житю і відносинах старшини й рядовиків, брак всякого зверхнього блеску, блїхтру — особливо по контрасту з незмірно охочим до всякої пишности й театральности військом польським, що ще Батория здивували своїм маскарадним виглядом. У козаків власне певним „шіком” вважало ся сполученнє високих внутрішнїх прикмет вояка, вождя з більш нїж з скромним зверхнїм виглядом 42). Козацька дума про козака Голоту з особливим замилуваннєм описує убогий вигляд сього степового лицаря, що „не боїться нї огня нї меча нї третього болота”:
На козакови шати дорогиї —
три семирязі лихиї:
одна недобра, друга негожа,
а третя й на хлїв незгожа;
а ще, правда, на козакови
постоли вязові,
а унучі китайчані —
щирі жіноцькі ряднані,
волоки шовкові —
у двоє жіноцькі щирі валові;
правда, на козакови шапка бирка —
зверху дирка,
травою пошита,
вітром підбита,
куди віє, туди й провіває,
козака молодого прохоложає 43)...
Сї прикмети по контрасту імпонували шляхетській суспільности і ми бачили вже слова Папроцкого, з часів кампанії 1596 р., про те як до козаків удаються молоді шляхтичі, особливо з небогатих домів, „тому що між ними добре можна привчити ся порядку і рицарськости” 44). Шляхетська суспільність одначе не годна була присвоїти собі сї прикмети житя, вироблені в суворій школї пограничного житя українським демосом, — не тільки що запорозького духу, і такі запорозькі вихованцї зоставали ся чужими йому й часто потім в польсько-козацьких війнах на козацькій шкурі здавали екзамен з науки, даної їм на Запорожу.
Примітки
1) С. 210; в лапках (кавичках) даю оріґинальні вирази Лясоти.
2) die bevehlshaber.
3) Czerna.
4) Звичай топлення провинників чи противників згадується в історії Зборовского: oni go za tym wskazaniem karac chcieli podlug zwyczaju swego: opasawszy mocno piasku za nadre nasypac a w wode wrzycic c. 281. Так вбили козаки Глємбоцкого, а пізнїйше Грековича.
5) Се виразний вплив польських практик найму козаків і взагалї всякого війську найменьш на оден квартал (три місяцї).
6) Себто плати.
7) Cum solenni acclamatione.
8) Властиво такими, що мали лїпший прожиток — denjenigen so alda ihre guete Nahrung haben.
9) Die Wildtschutzen und die so ihre aigne schiffe oder czolne haben.
10) Die Gesellschatt.
11) Що викликав се цїсарське посольство, зявившись перед цїсарем в ролї козацького посла — див. вище с. 197-8.
12) Потім Лясота від себе виясняє читачеви фальшивість звісток, поданих Хлопіцким на цїсарськім дворі.
13) Kepenikh.
14) С. 222.
15) Chudych pacholkow posciwych.
16) Ogrod krolewski w ktorem o poczatku cesarzow... krolow polskich, kiazat slaskich, ruskich, litewskich, pruskich, л. 56. Огляд подїй тут кінчить ся p. 1597. Про козачину Попроцкий пише на підставі оповідань, очевидно.
17) Звісне поки що тільки з витягу зробленого Боратиньским (Kozacy i Watykan, c. 23, ориґ. в Ватикан. арх., Borgh. I, 204-7, f. 229-232).
18) Pleno comitatis sermone — автор, як бачимо, сильно підчеркує те поважаннє, з яким гетьман звертаєть ся до громади (multitudo).
19) Commentariorum Chotinensis belli 1. III, 1646, с. 113-5. Росийський переклад в Мемуарах багато пропускає (II с. 91). Оповіданнє Собєского про козаків писане без сумніву до кампанїї 1625 р.
20) Гетьмана С. зве generalis, полковників chiliarchi, сотників centuriones, отаманів decuriones. Порядок виборів і потверджень не мав, певно, в дїйсности такого докладного степеновання — С. далї сам дає понятє, що й загал козацький брав участь в виборах старшини.
21) Tyrones.
22) Мова про морські походи особливо другого і третього десятилїтя XVII в.
23) В Хотинську війну.
24) Іділя не конче згідна з фактами.
25) Переконаннє шляхетських кругів, присвоєне Бопляном.
26) Plica polonica — колтун.
27) Виданнє 1861 с. 19-22.
28) grand general, a атаман — просто general.
29) sczabeniska woyskowa.
30) voissaux
31) Lieue, французька миля трохи більше 4 кільом.
32) В дїйсности тому, що з ґалєрою не мали б де подіти ся потім.
33) Так Боплян зве Азовське море.
34) У Бопляна: Tacza Woda.
35) С. 104-115
36) Тут Боплян оповідає якусь байку, з наслуху; правдоподібно, привід йому дав звичай вибраного відмовляти ся від уряду і приймати тільки, як начинають силувати, лаяти і грозити.
37) С. 103-5.
38) С. 219.
39) Матеріали до історії козацьких рухів ч. 13, Жерела VIII ч. 64.
40) Collectanea І с. 181
41) Hist. Russiae monimenta I с. 430.
