Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович (читать книги полностью без сокращений .txt) 📗
році з групою акторів Вільного театру гастролював у
країнах Європи, зокрема в Україні (Київ, Одеса).
Аполлінер Ґійом, літературний псевдонім Ґійо-
ма Аполлінарія Костровицького (1880, Рим — 1918,
Париж) — поет і критик польсько-італійського поход-
ження. Аполлінер був обізнаний з українським фоль-
клором і написав віршовану «Відповідь запорізьких
козаків турецькому султанові», яку опублікував у
одному із своїх кращих ліричних творів «Пісні нелю-
бого» (1903). Цю «Відповідь» переклали українською
мовою поети Микола Терещенко і Микола Лукаш.
Араґон Луї (1897, Париж — 1982, там же) — пись-
менник і політичний діяч. Учасник французького Руху
Опору під час Другої світової війни. Араґон багато зро-
бив для популяризації українських письменників у
Франції. У нарисі «Українське інтермецо» (1955) дав
огляд української літератури, зокрема творчості Та-
раса Шевченка, характеристику роману Юрія Яновсь-
кого «Вершники».
545
Бальзак Оноре де (1799, Тур — 1850, Париж) —
письменник-реаліст. Автор багатотомної епопеї
«Людська комедія». Бальзак двічі приїздив в Украї-
ну, відвідав Київ. У 1847 році перебував у селі Верхівні
(тепер Житомирської області) в маєтку польської по-
міщиці Е.Ганської. Тут він працював над драмою «Ма-
чуха» і повістю «Утаємничений». Записки про подо-
рож по Україні з'явилися в його «Нотатках про Київ»
(1847). 14 березня 1850 року в Бердичеві відбулося він-
чання Бальзака з Ганською в костьолі Святої Варвари.
Твори письменника стали відомі в Україні у 30-х ро-
ках 19-го століття, багато з них перекладені українсь-
кою мовою. У 1959 році у Верхівні в будинку, де жив
Бальзак, створено кімнату-музей.
Бальмен Яків Петрович (1813, с. Линовиця, тепер
смт Чернігівської області — 1845, Кавказ) — укра-
їнський художник-аматор. За походженням француз,
граф. У 1832 році закінчив Ніжинську гімназію вищих
наук. У 1843 році познайомився і зблизився з Тарасом
Шевченком. Разом з художником М.Башиловим у 1844
році ілюстрував рукописний «Кобзар» Т.Шевченка, а
також його поеми «Гайдамаки» та «Гамалія». Шевчен-
ко присвятив Бальмену поему «Кавказ». Бальмен —
автор альбому малюнків «Гоголівський час», видано-
го у 1909 році, та щоденника подорожі по Криму (1842)
з 300 малюнками в тексті. Служив в армії офіцером і
загинув у бою на Кавказі.
Беное Кароль, Бенуа Шарль (р.н. і р.с. невідомі) —
військовий інженер і архітектор. За походженням
француз. У 1684-1698 роках працював у Станісла-
ві (тепер Івано-Франківськ), де спорудив палацовий
546
ансамбль, будівлі колегіуму (1672-1703) та ратушу.
Для Львова розробив проект будинку лазарету бо-
ніфратрів (1683) і, можливо, проект костьолу єванге-
лістів (1685). Збудував торговий зал у Гусятині, тепер
смт Тернопільської області (не зберігся).
Бенуа Леонтій Миколайович (1856, Петергоф, те-
пер Петродворець Ленінґрадської області, Росія —
1928, Ленінґрад, тепер Петербурґ, Росія) — російсь-
кий архітектор французького походження. Син ро-
сійського архітектора Бенуа Миколи Леонтійовича.
У 1879 році закінчив Петербурзьку академію худо-
жеств, її академік (1893) і професор (1894). У Києві
за його проектом споруджено будинок Петербурзь-
кого облікового та позичкового банку на Хрещатику
(1911-1914, не зберігся).
Бенуа Мальйон (1841 — 1893) — літератор. За його
редакції у 80-х роках 19-го століття видана у п'яти то-
мах «Історія соціалізму». Автор книги «Інтернаціо-
нальний соціалізм». В «Історії соціалізму» багато сторі-
нок присвячено козаччині як рушійній силі в Україні.
Бенуа Микола Леонтійович (1813, Петербурґ —
1898, там же) — російський архітектор, аквареліст,
майстер декоративного мистецтва французького по-
ходження. Батько російського архітектора Бенуа Ле-
онтія Миколайовича. Закінчив Петербурзьку акаде-
мію художеств (1836), її академік (1847) і почесний
член (1896). Серед споруд в Україні: церква в маєтку
М. Павлова (тепер у складі міста Павлограда Дніпро-
петровської області, 1847-1862), проект церкви для са-
диби А. Шидловського на Харківщині (1846).
Бернар Сара (1844, Париж — 1923, там же) — ак-
547
торка. 1862 року дебютувала в театрі «Комеді Фран-
сез», грала в театрах «Жимназ», «Порт-Сен-Мартен»,
«Одеон». З 80-х років 19-го століття гастролювала в
багатьох країнах світу. У 1881 і 1908 роках виступала
в театрах України.
Бертьє-Делагард Олександр Львович (1842, Сева-
стополь — 1920, Ялта) — нумізмат і археолог. З 1899 —
віце-президент і фактичний керівник Одеського това-
риства історії старожитностей. Автор досліджень з ар-
хеології і історії монетного діла античних держав Пів-
нічного Причорноморья.
Боплан Ґійом Левассер де (близько 1600, Норман-
дія — 1673) — військовий інженер-фортифікатор і
картограф. У 1630-1647 роках перебував на службі у
польського уряду. Під керівництвом Боплана і за його
проектами на українських землях були збудовані фор-
теця у Бродах (1632-1633), укріплення в Новому Ко-
нецполі (1634) і Кременчуці (1634-1635) та інші військо-
ві споруди. У липні 1635 року на правому березі Дніпра,
навпроти Кодацького порога, спорудив фортецю Ко-
дак. Знання історії України дозволили йому написати і
у 1650 році видати книгу «Опис України». У 1648-1650
роках опублікував перші карти України, які створив на
основі найновітніших тогочасних геодезичних вимірів.
Брюллов Карл Павлович (1799, Петербурґ — 1852,
Марчано, поблизу Риму) — живописець французького
походження. Син російського скульптора Павла Івано-
вича Брюлло, брат архітектора і аквареліста Олексан-
дра Павловича Брюллова. Навчався в Петербурзь-
кій академії художеств (1809-1821). У 1822-1835 роках
працював в Італії, у 1836-1849 роках — професор Пе-
548
тербурзької академії художеств. У 1849 році лікував-
ся на острові Мадейра (Портуґалія), з 1850 року пере-
бував в Італії. Брюллов брав діяльну участь у викупі
з кріпацтва (1838) майбутнього великого українського
поета і художника Тараса Шевченка, який став вираз-
ником національного духу і якого Україна вважає сво-
їм пророком.
Брюллов Олександр Павлович (1798, Петербурґ —
1877, там же) — архітектор і аквареліст французь-
кого походження. Син російського скульптора Павла
Івановича Брюлло, брат живописця Карла Павловича
Брюллова. Навчався в Петербурзькій академії худо-
жеств (1810-1820), вивчав архітектуру в Італії (1822-
1826) і Франції (до 1830). У 1831-1871 роках викла-
дач Петербурзької академії художеств, з 1831 року її
академік, з 1832 року — професор. Член Міланської
та Паризької академій мистецтв. За його проектами в
Україні збудовані пам'ятники (Севастополь, Полтава).
Розробив проект пам'ятника князю Володимиру для
Києва (нездійснений).
Валлен-Деламот Жан Батіст Мішель (1729, Анґу-
лем, Франція — 1800, там же) — архітектор. У 1759-
1775 роках працював в Росії. За його проектами на
Чернігівщині у Почепі (тепер місто Брянської області
Росії) зведено палац гетьмана України К.Розумовсь-
кого (80-і роки) і Воскресенську церкву (1765-1771).
Вержен Шарль де (1717 — 1807) — французький
